З посмішкою про медицину

Еще один блог Wordpress

Цур, гидливим і особливо вразливим не читати! Якщо що, то я запобігала.У другому семестрі на кафедрі біології ми почали проходіть всяких паразитів. Тих самих черв’ячків і личинок з назвами на латине, що важко вимовляються, які викликають всякі неприємні болячки у людини. Для того, щоб отримати залік потрібно було не лише вищербити їх життєвий цикл, особливості будови, але і взнати кожного з паразитів, так би мовити, в обличчя. Для цих цілейнам видавали спеціальні скельця, на яких були закріплені частини тіла того або іншого паразита. Ми наводили на ці скельця мікроскоп і грали в «угадайку».  Одним з паразитів, якого ми повинні були знати, як Отче наш був Diphyllobothrilim latum. Він же лентец широкий – черв’як, який спочатку потрапляє в організм, наприклад, риби, а потім і людини. Звичайно, в тому випадку, якщо він цю саму заражену рибу з’їв. На початкових стадіях захворювання його можна виявити только одним способом: випадково відмітивши у власному, пардон, калі членики цього черв’яка. Приходить одного дня на заняття один наш одногрупник, похнюплений і блідий. Я навмисно не називаю його імені, тому що всяке в житті буває. Раптом він стане найбільшим хірургом сучасності або допустимий головною лікаркою Краєвої лікарні, а тут такий обтяжений анамнез. Непорядок це! Назвемо його для прикладу Сашею. Так от, ми, значить, запитуємо чого з ним таке сталося. Він розповідає наступну душещипательную історію. Пішов він з ранку в місця не настільки віддалені, в тому сенсі, що в туалет. Перш ніж змити, побачив на дні унітазу щось дуже вже нагадує членик цього самого лентеца широкого. А пару днів назад мама якраз готувала окуня, так він його майже всього і ум’яв тоді поодинці. Саша впав відчай – болячка те і насправді не з приємних, паразит виводиться з організму важко і довго. Пригадавши рекомендації підручника, він склав лентеца в сірникову коробку і поїхав в Центр гігієни і епідеміологиі. Заповнив всі необхідні документи і віддав свою коробку на експертизу. Сказали приїжджати через тиждень за результатами. Весь цей час він ходив, немов у воду опущений і навіть від алкогольсодержащих напоїв відмовлявся, що вже зовсім для нього не властиве. Нарешті, настав день ікс. Спеціально ради такої справи, він відпросився з лекцій і поїхав в Центр. Заходить в кабінет лікарки, а той, крізь сміх укупі із сльозами і говорить: «Молодой людина, ви в картці написали, що студент мідіцинськой академії, так? Так от, учите, будь ласка, біологію краще. Жоден це у вас не широкий лентец, а самий обикновенний… цибуля!»